Байдужість – злочин проти себе, злочин проти природи

akatsiya20.12.2018 року їхав додому, разом з головою обласної спілки Дніпровський пасічник Сергієм Староконем, після продуктивного дня з вирішення громадських питань.

На шляху з Аполонівки до Сурсько-Михайлівки (Солонянський район) обабіч дороги у лісосмузі, серед білого дня, дружно трудилася бригада молодих чоловіків у спецодязі «Дніпропетровський облавтодор». Хлопці енергійно наповнювали кузов «КРАЗу» свіжо спиляними стволами зеленої акації. Під гучне  ревкотіння бензопили падали одне за одним 40-50-ти річні дерева.

Ми вже були проїхали повз, та раптом, в один голос промовили: «Розвертаємось». Підійшли разом, показали порушникам посвідчення Спілки пасічників України і вступили з «облавтодорівцями» у мирний, толерантний діалог: хто, звідки, дозвільні документи, чому нищаться живі дерева, а не сухостій. Відповідь – тиша та зідзвони з керівником.

Наші дії – виклик 102 плюс фото та відео фіксація усього що відбувалось за допомогою смартфона. Раптом чоловіки залізли до кабіни та спробували поїхати з місця злочину, але «КРАЗ» не завівся, підвів акумулятор. Через 25 хвилин після виклику приїхав наряд поліції з райвідділу.

Ознайомились з ситуацією, провели допит учасників, взяли свідчення, прийняли заяви та склали протокол. Далі приїхав керівник солонянської філії облавтодору з поясненням що в нього бухгалтерія на підприємстві мерзне, а вугілля купити не має коштів, а в очах глибоке нерозуміння де його підлеглі перетнули Закон.

Після процедур поліцейські подякували за небайдужість, мовляв більше б було свідомих, менше мали б місце такі злочини.

Пройшовши лісосмугою виднілись пеньки 2-х місячної давнини, як з’ясувалось під час допиту, ця бригада тут вже біля 2 місяців працює в день і хоч би що. Траса досить «жива», але до цього викликів поліції по цим злочинним діям не фіксувалося.

Аналізуючи цей випадок, видно, люди погано засвоюють уроки історії – байдужість сьогодні – нікчемне існування завтра. Для колеса історії байдужі люди –  живі привиди. Той кому не має діла до всього за що треба боротись, хоч трішки,нарікає свою націю до занепаду.

Бережімо природу, викорінюймо елементи байдужості в собі, і зрештою, будьмо гідними свого рідного краю!

Дмитро Любченко

 

 

Коротка довідка:
(Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії)

akatsiya2Біла акація, (Робінія звичайна, Robinia pseudoacacia)[1] Цінна і дуже поширена на всій території України медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, танідоносна, деревинна, декоративна й фітомеліоративна культура. Вперше була посаджена в Україні наприкінці XVIII ст. у парку графа Розумовського.[3]

Велике листопадне дерево з розлогою, негустою кроною, в сприятливих умовах досягає висоти 30-35 м і живе до 100-150 років.[4] Кора сіра, темно-сіра або ж коричнювата, вподовж стовбурів і старих гілок потріскана; молоді гілки зеленуваті або червонуваті. Листки 18-20 см завдовжки, чергові, непарнопірчасті з 4-10 парами довгастих, довгасто-еліптичних або еліптичних листочків від 2 до 4 (6) см завдовжки. Листочки цілокраї з округлою або трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям. Зверху листочки зелені, зісподу блідо-зелені або сірувато-зелені, по жилках трохи опушені. Прилистки (до 3 см завдовжки) мають вигляд прямих або трохи зігнутих колючок.

Суцвіття — негусті пониклі китиці, завдовжки 10-20 см, розташовані в пазухах листків. Квітки до 2 см завдовжки, двостатеві, зигоморфні, дуже запашні. Оцвітина подвійна. Чашечка 6-8 мм завдовжки, 45 см завширшки, зрослолиста, п’ятизубчаста, короткоопушена. Віночок метеликового типу з п’яти вільних пелюсток, білий або блідорожевий. Тичинок десять, з них дев’ять зрослися нитками в трубочку. Маточка одна, зав’язь верхня, стовпчик зігнутий, з головчастою приймочкою. Плід — довгасто-лінійний біб 4-8 см завдовжки. Насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові.

Усі частини робінії звичайної, окрім квіток, отруйні, найвища концентрація токсинів спостерігається в корі та насінні.

Навесні робінія звичайна розпочинає вегетацію найпізніше серед усіх дерев: її листя розпускається лише на початку травня. Цвітіння відбувається у травні-червні.

Біла акація є одним з найкращих, високопродуктивних, але примхливих ранньолітніх медоносів, що дає продуктивний взяток.

Є дані, що одне дерево у віці 10—30 років дає до 8 кг меду. Проте такий великий взяток буває не щороку: в посуху нектаропродуктивність робінії різко зменшується і бджоли відвідують її мляво. Пилок з неї бджоли майже не збирають. Медопродуктивність у північних районах України залежно від густоти насаджень становить 100–300 кг з 1 га, а на півдні України — до 1000 кг з 1 га.

Мед із білої акації високої якості й має велике експортне значення. Він білий, у невеликій кількості майже прозорий[5], має ніжний аромат, містить багато фруктози, тому кристалізується повільно, а закристалізований осідає в білу дрібну крупку і має вигляд смальцю.

Для одержання товарного меду з білої акації необхідно мати сильні бджолині сім’ї. Під час цвітіння контрольний вулик дає прибавку 5—6, а то й 8 кг меду в день, а за період цвітіння — 80 кг. В умовах міст на півдні України головний взяток становить по 50—55 кг меду на сім’ю, а в несприятливу для медозбору погоду — по 40 кг. Є вказівки на те, що бджоли збирають лише третину виділеного робінією нектару, тому для повного використання взятку на 1 га насаджень рекомендується підвозити по 15 бджолиних сімей.[6]