Ювілейний рік

В.Ф.Се­менюк

(до 250-ти річчя від на­род­ження од­но­го із стовпів вітчиз­ня­ної пасічниць­кої на­уки і прак­ти­ки М.М.Вит­виць­ко­го)

Цей рік є ба­гатим на зна­менні пасічницькі ювілеї. Се­ред них такі, як 100 років з ви­ходу пер­шо­го примірни­ка жур­на­лу «Ук­раїнсь­кий пасічник», 200 років від по­чат­ку ви­корис­тання «втул­ко­вого» ву­лика П.І.Про­копо­вича, пер­шо­го в світі, що за­без­пе­чив віль­ний дос­туп до стіль­ників, 250 років від на­род­ження на Га­личині ще од­но­го генія бджіль­ниц­тва світо­вого мас­шта­бу і на­шого зем­ля­ка Ми­коли Ми­хай­ло­вича Вит­виць­ко­го.

Обид­ва стов­пи пасічниць­кої на­уки, які ма­ли з ба­гать­ох пи­тань бджіль­ниць­кої прак­ти­ки діамет­раль­но про­тилежні пог­ля­ди (див. стор….), зак­ла­ли фун­да­мент су­час­но­го інтен­сивно­го пасічни­куван­ня. Однією з го­лов­них за­сад тех­но­логії пасічни­куван­ня П.І.Про­копо­вича бу­ла дворівне­ва се­лекція, а са­ме відбір кра­щих за ме­довою про­дук­тивністю сімей шля­хом ство­рен­ня «на­силь­ниць­ких» роїв (штуч­них відводків) та відбір кра­щих ма­ток при по­селенні у ву­лик при­род­них роїв.

В той же час М.М.Вит­виць­кий сповіду­вав прин­ци­пи насліду­ван­ня при­род­ним влас­ти­вос­тям бджіл з ак­тивним по­перед­женням пе­рехо­ду сімей в рой­овий стан. Він ствер­джу­вав, що «Вся тай­на пче­ловодс­тва сос­то­ит в том, что­бы со­вер­шенно знать свой­ства пчел и уметь сбе­регать оные… Кто хо­чет с ус­пе­хом раз­во­дить пчел, дол­жен, сколь воз­можно, при­менять­ся к об­ра­зу жиз­ни пчел ди­ких».

            Скла­дови­ми тех­но­логії пасічни­куван­ня Вит­виць­ко­го бу­ли ут­ри­ман­ня бджіл в штуч­них по­меш­каннях – ву­ликах, розміри яких гар­моній­но відповіда­ють силі сімей на всіх стадіях їхнь­ого роз­витку, за­без­пе­чен­ня бджіл мак­си­маль­ною кількістю кормів, зас­то­суван­ня ефек­тивних про­тирой­ових за­ходів та ви­корис­тання при­род­ної зимівлі над­ворі.

Для ре­алізації своєї тех­но­логії він в 1828 році роз­ро­бив та постій­но вдос­ко­налю­вав «раз­де­ля­ющий­ся на час­ти мно­гонад­ста­воч­ный улей», який доз­во­ляв ке­рува­ти най­складнішим інстин­ктом бджіл – рой­овим. «Ро­ение и не­ро­ение пчел, оби­та­ющих в ко­локоль­ном улье, за­висит от пче­лово­да», – підкрес­лю­вав М.М.Вит­виць­кий. Ву­лик мав фор­му дзво­ну та скла­дав­ся з шес­ти відділень-над­ста­вок змінно­го, в за­леж­ності від приз­на­чен­ня, розміру, який за­без­пе­чував роз­ви­ток бджо­линої сім’ї до­низу. Конс­трукція ву­лика вик­лю­чала будь яку вен­ти­ляцію під час зимівлі та зво­дила до мініму­му вит­ра­ти кор­му на підтри­ман­ня ком­фор­тних умов для бджо­линої сім’ї.

Роз­робле­на Вит­виць­ким тех­но­логія бу­ла на той час прин­ци­пово но­вою, біологічно обґрун­то­ваною сис­те­мою дог­ля­ду за бджо­лами, яка, за твер­джен­ням ав­то­ра бу­ла при­дат­на для всіх кліма­тич­них умов Росії (тоб­то Росій­ської імперії) та всіх порід бджіл.

Як лю­дина освіче­на (во­лодів всіма євро­пей­ськи­ми мо­вами) та знай­ома з то­гочас­ни­ми нап­ра­цюван­ня­ми в га­лузі бджіль­ниц­тва, він був у­особ­ленням виз­на­чаль­ної особ­ли­вості національ­ної пасічниць­кої твор­чої дум­ки – її інно­вацій­ності та са­мобут­ності. Ма­ючи фун­да­мен­таль­ну універ­си­тетсь­ку освіту (закінчив філо­софсь­кий фа­куль­тет Львівсь­ко­го універ­си­тету) та бу­дучи євро­пеїзо­ваною лю­диною, М.М.Вит­виць­кий для  оп­ри­люд­нення своїх двад­ця­тирічних нап­ра­цювань за жит­тя на про­тязі 10 років, з 1835 по 1845 рік, ви­дав п’яти­том­ник своїх праць. В 1861 році, вже після смерті ав­то­ра, бу­ло здій­сне­не дру­ге ви­дан­ня, що свідчить про ве­лику по­пулярність ідей Вит­виць­ко­го на той час.

            Від ре­дакції Як пев­ний зв’язок часів, мож­на розціни­ти факт ви­ходу в ць­ому році кни­ги В.Ф.Се­меню­ка «При­род­не інтен­сивне пасічни­куван­ня» з підза­голов­ком «Інно­ваційні тех­но­логії бджіль­ниц­тва».       (Ан­но­тація в БК1-14 на стор…та рек­ла­ма на стор….).) Клю­човим сло­вом наз­ви є «при­род­не», тоб­то та­ке пасічни­куван­ня, що за­без­пе­чує от­ри­ман­ня мак­си­маль­них ме­доз­борів за мінімаль­но­го втру­чан­ня в при­роду бджо­линої сім’ї, а ли­ше за ра­хунок оп­ти­маль­но­го ви­корис­тання її біологічно­го по­тенціалу.

Вся інно­ваційні нап­ра­цюван­ня ав­то­ра відомі ши­роко­му за­галу бджо­лярів, во­ни бу­ли пред­став­лені на ос­танніх п’яти Все­ук­раїнсь­ких зібран­нях «Бджо­лярсь­кий круг» та інших кон­фе­ренціях, до­повіда­лись на Сим­позіумі На­уко­вої прог­ра­ми та в про­екті «Інно­вацій­ний простір» ХХХХІІІ Міжна­род­но­го кон­гре­су «Апімондія 2013».