Українське бджільництво на підйомі?

(З вис­ту­пу на кон­фе­ренції прис­вя­ченій 110-річчю шко­ли О.Х.Андріяше­ва)

Так ста­лося, що про­тягом ли­ше ос­таннь­ого міся­ця я став учас­ни­ком ря­ду зібрань: по­туж­но­го Бджо­лярсь­ко­го Кру­гу в Ст. Сал­тові, тор­жес­твах прис­вя­чених 80-річчю шко­ли пасічників в м.Га­дяч, рай­он­них спілок За­кар­паття в м. Рахів, кон­фе­ренції прис­вя­ченій 110-річчю шко­ли О.Х.Андріяше­ва в м. Бо­яр­ка та зустрічей на дослідній «Пасіці «Діда Ва­силя» з: де­легацією Ка­зах­ста­ну на Апіславію, з То­машем Лісо­нем і Ра­фалом Крав­чу­ком (Поль­ща), керівни­ками пасічно­го обєднан­ня Во­лоди­мирсь­кої обл. (Росія),  проф. Га­латю­ком О.Є. – ди­рек­то­ром ННЦ інст. бджіль­ниц­тва НА­АНУ Ук­раїни. Крім то­го по­бував на пасіках За­кар­паття, де тісно спілку­вав­ся з зна­нами пасічни­ками Ук­раїни: В.А.Гай­да­ром, В.М. До­чин­цем, В.В.Папп та ін.

Все це при­вело до пе­ре­ос­мислен­ня мною відповіді  на  пи­тан­ня, над яким, я пе­вен, і  ба­гато хто з вас, дав­но вже за­мис­лю­вав­ся: де ж зна­ходить­ся на­ше ук­раїнсь­ке  бджіль­ниц­тво і ку­ди ж во­но ру­хаєть­ся? Що  ми ба­чимо сь­огодні? Над­то ба­гато не­гараздів і не­гати­ву круг нас в нашій країні. Місця­ми руїни, як після вій­ни… А бджіль­ниц­тво жи­ве! Бо за­лишаєть­ся в ру­ках Гос­по­дарів – пасічників. То яке ж во­но на­ше бджіль­ниц­тво? Пе­редо­ве чи відста­ле? Вчені еко­номісти вчи­ли нас, що рівень га­лузі виз­на­чаєть­ся за­соба­ми ви­роб­ниц­тва і про­дукцією, яка ви­роб­ляєть­ся.

В нас все біль­ше стає пасік ос­на­щених су­час­ни­ми ву­лика­ми. Є мат­ко­вивідні пасіки  світо­вого рівня (В.А.Гай­да­ра, Л.А., А.Р.Єго­шиних, В.М.До­чин­ця та ін.). А от з технічним об­ладнан­ням пасік ду­же по­гано і «по­туг» М.І.Ле­меше­ва, Ю.М.Гуслія та ін. тут яв­но не­дос­татньо. Так дов­го три­вати не мо­же – прий­дуть то­вари з інших країн і на­ших «ле­меше­вих» прос­то не ста­не…

А от з про­дукцією бюджіль­ниц­тва си­ту­ація більш ніж об­надій­ли­ва. Все біль­ше пасічників ви­ходять на ри­нок не з си­рови­ною, а з  про­дук­та­ми пе­рероб­ки бджо­линих здо­бутків. Як прик­лад, питні ме­ди на на­ших яр­марках за кількість час­то не пос­ту­па­ють­ся ме­дам на­тураль­ним, але ж за рен­та­бельністю знач­но їх пе­рева­жа­ють. За­вой­ову­ють ри­нок нові про­дук­ти пе­рероб­ки пасічної си­рови­ни: нас­то­ян­ки з ве­ликої вос­ко­вої молі з бро­сових ста­рих стіль­ників і мер­ви – рен­та­бельність ще ви­ща. Без­во­щинні тех­но­логії – вза­галі світо­ва но­виз­на… За цим по­каз­ни­ком в на­ше бджіль­ниц­тво бе­зумов­но зна­ходить­ся на підй­омі.

Найбіль­ший по­зитив в то­му, що до­сяг­ну­та ця тен­денція зу­сил­ля­ми пасічників, без якої б то не бу­ло участі дер­жавних чи бізне­сових струк­тур. Але ру­хатись в ць­ому нап­рямку са­мотуж­ки ми бу­демо повіль­но. Зяв­ляєть­ся об­надій­ли­ва тен­денція по­зитив­них змін в га­лузі, в т.ч. роз­робка прог­ра­ми роз­витку бджіль­ниц­тва країни з вра­хуван­ням досвіду провідних пасічних дер­жав світу. В них дав­но зна­ють про ко­ристь і пе­рева­ги, які  дає бджіль­ниц­тво.

Од­не з зав­дань на­шої пасічної спіль­но­ти до­нес­ти все це до суспіль­ства, до мож­новладців і на  прик­ладі цивілізо­вано­го світу, в який так всі рвуть­ся, до­бива­тись відповідних пре­ференцій для га­лузі, для пасічників. А все це мож­ли­во ли­ше че­рез все­ук­раїнські  гро­мадські пасічнічні обєднан­ня, бо го­лос кож­но­го з нас ок­ре­мо ніхто не по­чує. А з цим у нас ой як по­гано – їх на сь­огодні в країні прос­то не­має.

Ство­рен­ня дієвої по­туж­ної гро­мадсь­кої ор­ганізації, яка бу­де пред­став­ля­ти і відсто­юва­ти інте­реси пасічників в дер­жаві пе­ред вла­дою і бізне­сом – пер­шо­чер­го­ва і найбільш вигідна спра­ва для кож­но­го з нас.

Ва­силь СО­ЛОМ­КА («ДіД Ва­силь»)