Про ярмарок

З давніх-давен на нашій землі збиралися великі торги – ярмарки. Неповторний колорит і національна самобутність справжніх українських ярмарок була осередком суспільного життя народу. Традиційні регіональні ярмарки з чумацькими мажами, рядами возів та скринь, кобзарями та лірниками – це вже історія.

Проте колорит велелюдного базару, ярмаркова атмосфера зберігаються у нашому місті і сьогодні. Відроджуючи стародавні традиції, у Харкові щороку проводиться традиційна спеціалізавана виставка-ярмарок обладнання та продукції бджільництва «Бджільництво Слобожанщини».

 


 

За минулі роки ярмарок набирав силу і популярність у бджолярів з різних регіонів країни. І сьогодні Слобожанський ярмарок став одним з найбільш яскравих і значимих заходів в Українському бджільництві. Не даремно говорять, що Харків столиця бджільництва — основні виробники бджолярського обладнання та реманенту знаходяться в місті та області.

Із-за постійного збільшення відвідувачів, кілька разів мінялося місце проведення (раніше виставки проводилися у Будинку офіцерів, ДК «Залізничник»). У 2017 року ярмарок проводився на другому поверсі ФСК «Локомотив», який був вибраний із-за великого приміщення під виставку, зручній прилеглій території, що дозволяє торгувати великим інвентарем з машин. І ніхто не чекав такого напливу відвідувачів, у черговий раз аншлаг! …

Починаючи з 2018 року ярмарок проводиться у розширеному форматі: ціле ігрове поле ФСК «Локомотив» та уся прилегла територія приймають учасників та гостей. Величезна торгова площа, стенди з устаткуванням і продукцією бджільництва розміщені окремо — в різних залах, багато товару, вільні проходи, тому залишаються задоволені усі — і продавці, і покупці.

 
kh12
 
 

З історії українських ярмарків

fair1З 16 ст. почали приїжджати в Україну купці з великих міст Середньої і Західної Європи — доставляли вишукані прикраси, ювелірні вироби і предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед. І на українських землях почали виникати малі ярмарки в середніх і великих містах. Тут продавали і купували худобу, одяг, взуття, хатні речі, продукти та інше. Найбагатшими були осінні торги, а також ярмарки перед великими святами. Німецькі, польські поселенці, вірмени і євреї, поряд із українськими міщанами, були активними в ярмарковій діяльності.

В 17ст. вже кожному українському місту i містечку при заснуванні надавалося право на один-три ярмарки на рік. Розвиток ярмарків свідчить про відокремлення промислово-торговельної дiяльностi від землеробства. З іншого боку, активна реміснича й торговельна дiяльнiсть, безсумнівно, сприяла розвитку українських мст.

Щодо Лівобережної України, то дослідники нарахували сорок ярмарків, що діяли лише в 1665р. Не зважаючи на часті збройні сутички, численні напади татарських орд на Лівобережну Україну, торгові шляхи не заростали бур’янами, все більше населених пунктів охоплювалися ярмарковою торгівлею.

Павло Алепський, вражений великим розмахом торгiвлi в Україні в період визвольної війни 1648-1654 рр., згадує базари в Золотоношi, Черкасах, Прилуках писав: «У країні козаків ярмарки бувають безперервно з початку i до кінця року. В кожне свято відбувається ярмарок в тому чи іншому мiстi, як це було запроваджено за часів панування ляхiв .». Десятки населених пунктів називає він «торговими містами».

Ярмарки влаштовували таким чином, що після закінчення одного з них торгові люди могли побувати на кількох інших. Через те ярмаркова торгівля тривала безперервно. Окрім багатолюдних ярмарків у містах, містечках i багатьох селах проходили звичайні базари.

Велике господарське значення ярмарків полягало в тому, що вони були своєрідними артеріями в розподiлi товарів по різних містах, містечках, великих та малих селах, хуторах. Ярмаркам належала значна роль у зовнiшнiй торгiвлi України. На них зосереджувалися товари, що вивозилися через сухопутні митниці та азовські й балтiйськi порти. Вони були головним місцем оптового i роздрібного продажу імпортних товарів.

Але справжній ярмарковий бум відбувався в Україні в 19 ст. Поширення набув чумацький промисел, народ почав активно заселяти степові українські землі. Чудовий опис великої селянської ярмарки на Катеринославщині залишив «останній козацький літописець» – Дмитро Яворницький. Судячи з цього опису, керамічний горщик на ярмарку коштував 2-3 копійки, цеберко сушених груш 15 копійок (разом з відром), лопата 25 копійок, а за пару червонців можна було вдягнутися з голови до п’ят.

Більшість ярмарок в 19 ст. тривали лише 1 день, близько 1/3 — від 2 до 7 днів, а лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць). Загалом на території України постійно діяло 110 ярмарків, на яких продавали 47% усіх товарів.

За кількістю ярмарків на рік перше місце посідали Харківська та Полтавська губернії. Найбільші з них – Іллінський (20 липня – 1 серпня) і Вознесенський (перша половина травня) у Ромнах, Покровський (1 жовтня) у Полтаві, Троїцький (1 червня) у Харкові, Хрестовоздвиженський (14 вересня) у Кролевці, Георгіївський (21 квітня) у Єлисаветграді, Хрещенський (6 січня) у Києві та ін. В південних губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було 700 ярмарок: найбільш відомі — у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях на 1000 ярмарок найважливішими були: київський контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, і в головному с/г продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі – в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький).

Подальший розвиток фабричного та заводського виробництва, розгалуження залізничної мережі, виникнення нових промислових i адмiнiстративних центрів у кiнцi позаминулого століття спричинили поступове відмирання ярмаркової торгiвлi. Але продовжували існувати ярмарки аж до 30-х років 20ст., коли були закриті зовсім. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави.

 
fair2